Важлива частина ідеології Національного корпусу - збереження традицій предків і передача їх наступним поколінням. Таким чином кожен національне свято має для активістів руху глибоке духовне і культурне значення.
У другій половині
дня дев'ятого березня у дворі реабілітаційного центру "Братська
Цитадель" на вулиці Валентиновскій у Харкові зібралися активісти
Національного корпусу, волонтери, громадські діячі міста, а, також, безліч
місцевих жителів. Буквально за кілька годин двір центру наповнився дитячим
сміхом, гамором, а також приголомшливим запахом млинців з різноманітною
начинкою, приготованими дівчатами з національного об'єднання жіноцтва
"Білі янголи" і неймовірно смачної каші, приготованою кухарем, що побажав
залишитися невідомим, так як, за його словами, каша була приготована з проросійського
сепаратиста що мешкав неподалік центру.
«Національний корпус, не тільки нездоланний оберіг східних рубежів нашої держави, а й хранителі традицій наших предків, що дбайливо передають їх наступним поколінням. Масляна - дуже стародавнє слов'янське свято, що народився майже одночасно з Київською Руссю - колискою сучасної Української нації, джерелом всієї слов'янської культури. Традиція відзначати прихід весни, це те, що пов'язує нас з нашими предками і має глибоке духовне і культурне значення. Однією з життєвих місій кожного свідомого українця є передати цю традицію своїм нащадкам.»- розповідає голова «Національного корпусу Харкова» Костянтин Немічев.
І дійсно, саме на такому святі, що виникло не з ідеї місцевих чиновників або якогось кандидата, перед виборами (національний корпус не підтримує жодного з нинішніх кандидатів у президенти), а за бажанням мешкаючих навколо людей, відчувається особлива нить, що пов'язує людей похилого віку, що читають дітям на лавках вірші Шевченка й Стуса, молодих дівчат, що буквально поруч вчаться робити мотанку (українську народну саморобну ляльку - оберіг, яку століттями робили українські селяни з різнокольорових ниток, соломи, а, подекуди, й просто з підручних матеріалів) і молодих хлопців, що уважно запам'ятовують кожне слово і рух інструктора школи козацького гарту... Щось, що буквально об'єднує душі всіх присутніх тут людей в одне ціле, що змушує заціпеніти від швидкоплинного марення того, як святкували це ж свято спільноти слов'ян що жили тисячі років тому, на мить пробуджуючи генетичну пам'ять. А ще, як і стародавні слов'яни минулого, сучасні українці сьогодення, ніколи не бояться своїх ворогів. Вони палять його опудало з початком весни, а разом з ним спалюють і свій страх. Ми не знаємо напевно як називали своє опудало стародавні слов'яни, але сучасна харківська молодь дала своєму просту та лаконічну назву, - «Сепар»
Атмосферу події ви можете відчути в фотоальбомі і відеосюжеті:
Немає коментарів:
Дописати коментар