У Харкові пройшла публічна зустріч з відомим політологом і економістом Андрієм Ілларіоновим.
Співробітник Центру з глобальної свободи і процвітання Інституту Катона у Вашингтоні та президент Інституту економічного аналізу представив і найбільш прогресивній частини харківської інтелігенції, що зібралася в залі Premier Palace Hotel в Харкові, своє бачення шляхів подолання викликів, що стоять сьогодні перед українською державою.
Андрій Миколайович Ілларіонов, в двохтисячних роках, в Росії досить відома особа. У квітні 1992 - квітні 1993 років - перший заступник директора Робочого центру економічних реформ при Уряді РФ. У січні 1995 року разом з Борисом Левиним опублікував статтю «Росія повинна визнати незалежність Чечні», в якій обґрунтовував необхідність негайного припинення військових дій, повного виведення військ з території Чечні і визнання незалежності Чеченської Республіки. З 12 квітня 2000 року по 27 грудня 2005 року - радник Президента Росії В. В. Путіна з економічної політики. У травні 2000 - січні 2005 року - представник президента Росії у справах групи провідних індустріально розвинених держав і зв'язків з представниками лідерів країн, що входять в « Групу семи», а також голова Міжвідомчої комісії з участі РФ в «вісімці». У січні 2001 року Ілларіонов зібрав прес-конференцію, на якій виступив за повне погашення Росією боргів Паризькому клубу, різко критикуючи спроби уряду відстрочити або реструктурувати ці платежі. Незабаром Путін на нараді з міністрами економічного блоку підтримав позицію Ілларіонова. Втім, Михайло Касьянов в книзі «Без Путіна» наводить іншу версію цієї історії. За його словами: «Путін використовував Ілларіонова як допоміжний інструмент в одному з найперших моїх з ним політичних суперечок»
«Я не працюю з такою державою, яку ми маємо сьогодні, і працювати не буду... Коли я заступав на цю посаду, це була одна держава, були можливості і надії для її еволюції... сталося глибоке переродження самої держави, сформувалася економічна модель державного корпоративізму.», - заявив Ілларіонов подавши у відставку з поста радника президента Росії 27 грудня 2005 року.
З жовтня 2006 року - Андрій Ілларіонов старший науковий співробітник Центру з глобальної свободи та процвітання Інституту Катона, Лібертаріанської дослідної установи, офіс якої розташований в Вашингтоні. 14 квітня і 9 червня 2007 року брав участь в «Марші незгодних», організованих в Москві і Санкт-Петербурзі об'єднанням «Інша Росія». У лютому 2008 року виступив з «Лютневими тезами», в яких запропонував створити «Громадянський рух» або «Громадянську коаліцію» і заявив, що: «У стосунках громадян з представниками «режиму» (в РФ, - примітка редакції) провідними залишаються правила існування, вироблені в’язнями ГУЛАГу: « Не вір (режиму). Не бійся (режиму). Не проси (у режиму)». До них слід додати і четвертий принцип - «не співпрацює з режимом і не приймай участь в його справах».
Співробітник Центру з глобальної свободи і процвітання Інституту Катона у Вашингтоні та президент Інституту економічного аналізу представив і найбільш прогресивній частини харківської інтелігенції, що зібралася в залі Premier Palace Hotel в Харкові, своє бачення шляхів подолання викликів, що стоять сьогодні перед українською державою.
Андрій Миколайович Ілларіонов, в двохтисячних роках, в Росії досить відома особа. У квітні 1992 - квітні 1993 років - перший заступник директора Робочого центру економічних реформ при Уряді РФ. У січні 1995 року разом з Борисом Левиним опублікував статтю «Росія повинна визнати незалежність Чечні», в якій обґрунтовував необхідність негайного припинення військових дій, повного виведення військ з території Чечні і визнання незалежності Чеченської Республіки. З 12 квітня 2000 року по 27 грудня 2005 року - радник Президента Росії В. В. Путіна з економічної політики. У травні 2000 - січні 2005 року - представник президента Росії у справах групи провідних індустріально розвинених держав і зв'язків з представниками лідерів країн, що входять в « Групу семи», а також голова Міжвідомчої комісії з участі РФ в «вісімці». У січні 2001 року Ілларіонов зібрав прес-конференцію, на якій виступив за повне погашення Росією боргів Паризькому клубу, різко критикуючи спроби уряду відстрочити або реструктурувати ці платежі. Незабаром Путін на нараді з міністрами економічного блоку підтримав позицію Ілларіонова. Втім, Михайло Касьянов в книзі «Без Путіна» наводить іншу версію цієї історії. За його словами: «Путін використовував Ілларіонова як допоміжний інструмент в одному з найперших моїх з ним політичних суперечок»
«Я не працюю з такою державою, яку ми маємо сьогодні, і працювати не буду... Коли я заступав на цю посаду, це була одна держава, були можливості і надії для її еволюції... сталося глибоке переродження самої держави, сформувалася економічна модель державного корпоративізму.», - заявив Ілларіонов подавши у відставку з поста радника президента Росії 27 грудня 2005 року.
З жовтня 2006 року - Андрій Ілларіонов старший науковий співробітник Центру з глобальної свободи та процвітання Інституту Катона, Лібертаріанської дослідної установи, офіс якої розташований в Вашингтоні. 14 квітня і 9 червня 2007 року брав участь в «Марші незгодних», організованих в Москві і Санкт-Петербурзі об'єднанням «Інша Росія». У лютому 2008 року виступив з «Лютневими тезами», в яких запропонував створити «Громадянський рух» або «Громадянську коаліцію» і заявив, що: «У стосунках громадян з представниками «режиму» (в РФ, - примітка редакції) провідними залишаються правила існування, вироблені в’язнями ГУЛАГу: « Не вір (режиму). Не бійся (режиму). Не проси (у режиму)». До них слід додати і четвертий принцип - «не співпрацює з режимом і не приймай участь в його справах».
З 2014 ріку Ілларіонов коментує в своєму Живому Журналі події на південному сході України і в Криму. Зокрема, в своїх публікаціях він звинуватив Путіна, що той готує в Україні громадянську війну. Ще 25 лютого він стверджував, що «в Москві розглядають можливість анексії Криму, Луганської та Сумської областей». 29 березня 2014 року в інтерв'ю шведській газеті Svenska Dagbladet заявив про плани Путіна по анексії Білорусії, країн Прибалтики та Фінляндії.
У вересні 2018 року Андрій Ілларіонов брав участь в серії заходів в Києві, і, користуючись нагодою, був запрошений рухом Ліберальна Ініціатива в Харків, для відкритої дискусії з активною частиною Харківської інтелектуальної еліти. Серед почутих гостями зустрічі, продиктованих відкрито Лібертаріанськими поглядами Ілларіонова ідей, - заклик до захисту в Україні перш за все економічних прав людини, демократії, сильного громадянського суспільства, шляхом впровадження чітких обмежень для виконавчої гілки влади, а також, більш ліберальних економічних законів, перш за все в торгово ринкових відносинах. Основною, і досить жваво обговорюваною темою зустрічі стала ідея введення в Україні євро замість гривні. Прикладом країн, де такий перехід поліпшив добробут населення були названі країни Балтії, а також Чорногорія, уряд якої ввів в країні євро взагалі без узгодження з Європейським Центробанком. Так само, в ході зустрічі, Ілларіонов розкритикував рішення нинішнього уряду України про співпрацю з Міжнародним Валютним Фондом, та дав вкрай негативний відгук про роботу екс-голови Національного банку України Валерії Гонтаревої, порівнявши її компетентність з чиновниками часів Януковича.
Не менш важливими темами зустрічі стали політика Російської Федерації в фокусі Українськї кризи, майбутнє Донбасу і тимчасово окупованого Криму. На думку Андрія Ілларіонова Україна рано чи пізно відновить свою територіальну цілісність, на користь чого він привів ряд аналогічних прикладів у світовій історії, таких як анексія Ельзасу і Лотарингії, і об'єднання Німеччини. Важливими передумовами до повернення України до своїх законних кордонів Ілларіонов вважає її економічний успіх, перемогу над корупцією і побудову в країні успішної ліберальної демократії. Проте, Ілларіонов вважає вкрай малоймовірним відмову нинішньої російської влади від її імперських амбіцій у зв'язку з процвітаючим шовінізмом глави кремля і нинішньої російської еліти.
В цілому, досить жваві дискусії на зустрічі з Андрієм Ілларіоновим тривали близько двох годин, а найбільш цікаві та важливі відповіді відомого економіста і політолога Ви можете побачити у відеосюжеті:
У вересні 2018 року Андрій Ілларіонов брав участь в серії заходів в Києві, і, користуючись нагодою, був запрошений рухом Ліберальна Ініціатива в Харків, для відкритої дискусії з активною частиною Харківської інтелектуальної еліти. Серед почутих гостями зустрічі, продиктованих відкрито Лібертаріанськими поглядами Ілларіонова ідей, - заклик до захисту в Україні перш за все економічних прав людини, демократії, сильного громадянського суспільства, шляхом впровадження чітких обмежень для виконавчої гілки влади, а також, більш ліберальних економічних законів, перш за все в торгово ринкових відносинах. Основною, і досить жваво обговорюваною темою зустрічі стала ідея введення в Україні євро замість гривні. Прикладом країн, де такий перехід поліпшив добробут населення були названі країни Балтії, а також Чорногорія, уряд якої ввів в країні євро взагалі без узгодження з Європейським Центробанком. Так само, в ході зустрічі, Ілларіонов розкритикував рішення нинішнього уряду України про співпрацю з Міжнародним Валютним Фондом, та дав вкрай негативний відгук про роботу екс-голови Національного банку України Валерії Гонтаревої, порівнявши її компетентність з чиновниками часів Януковича.
Не менш важливими темами зустрічі стали політика Російської Федерації в фокусі Українськї кризи, майбутнє Донбасу і тимчасово окупованого Криму. На думку Андрія Ілларіонова Україна рано чи пізно відновить свою територіальну цілісність, на користь чого він привів ряд аналогічних прикладів у світовій історії, таких як анексія Ельзасу і Лотарингії, і об'єднання Німеччини. Важливими передумовами до повернення України до своїх законних кордонів Ілларіонов вважає її економічний успіх, перемогу над корупцією і побудову в країні успішної ліберальної демократії. Проте, Ілларіонов вважає вкрай малоймовірним відмову нинішньої російської влади від її імперських амбіцій у зв'язку з процвітаючим шовінізмом глави кремля і нинішньої російської еліти.
В цілому, досить жваві дискусії на зустрічі з Андрієм Ілларіоновим тривали близько двох годин, а найбільш цікаві та важливі відповіді відомого економіста і політолога Ви можете побачити у відеосюжеті:
Ми також вельми дякуємо за світлини до цієї статті видатному харківському фотографу Ігорю Лептузі.
Немає коментарів:
Дописати коментар